1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях 2 години




Название1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях 2 години
страница1/46
Дата публикации24.02.2014
Размер5.22 Mb.
ТипКурс лекцій
zadocs.ru > Культура > Курс лекцій
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського

Кафедра товарознавства, митної справи і експертизи непродовольчих товарів


ОСНОВИ ЕКСПЕРТИЗИ

КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
Курс лекцій
для студентів факультету маркетингу, торгівлі та митної справи

всіх форм навчання

Донецьк 2006
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського

Кафедра товарознавства, митної справи і експертизи непродовольчих товарів


Т.П. Койнаш

^ ОСНОВИ ЕКСПЕРТИЗИ

КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
Курс лекцій
для студентів факультету маркетингу, торгівлі та митної справи

всіх форм навчання

Затверджено на засіданні

кафедри товарознавства,

митної справи та експертизи непродовольчих товарів

Протокол № від
Ухвалено навчально-методичною радою ДонДУЕТ

Протокол № від

Донецьк 2006

Тема 1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях – 2 години.

План лекции

  1. К истории проблемы.

  2. Определение понятия “культурные ценности” в международных документах.

  3. Задачи охраны, изучения, популяризации культурних ценностей, пути их решения, предлагаемые в основных международных документах.

  4. Законодательство Украины в отношении проблем сохранения культурных ценностей.

  5. Определение понятия культурних цнностей в Законе Украины “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”: основное понятие, классификация культурних ценностей; категории ценностей – художественная, научная, музейная.

  6. Культурные ценности, не подлежащие вывозу из государства, культурные ценности, подлежащие возврату государству.



Известно, что многие произведения искусства, изделия декоративно-прикладного искусства, украшающие музеи и частные галереи, являются военными трофеями. Военные конфликты древности дают много примеров того, как победители увозили предметы культуры, с тем, чтобы украсить ими свои города, продемонстрировать их во время триумфального шествия или просто деморализовать побежденных. Чтобы оправдать такое ограбление народов покоренных, ссылались на законность военных трофеев. До недавнего времени считалось, что победившая сторона имеет право возместить убытки и издержки на ведение войны за счет имущества побежденного или оккупированного народа.

В течение многих лет все попутки исключить варварские методы ведения войны и свести к минимуму ненужные страдания ограничивались лиш призовами к милосердию и седржанности победителей. Нормы юридической защиты культурних цінностей во время вооруженных конфликтов были закреплены в Кодексе Шибера 1863 г. – Инструкциях командования армий США, разработанных для Союзной Армии во время Гражданской войны в Америке. Гаагская конвенція 1907 г. О законах и способах ведения войны также содержала пункт относительно культурних цінностей. Но современным документом, регламентирующим поведение в отношении культурних цінностей является Конвенція 1954 г. О защите ...

КОНВЕНЦИЯ

о защите культурных ценностей в случае вооруженного конфликта
14 мая 1954 года
Высокие Договаривающиеся Стороны, констатируя, что культурным ценностям был нанесен серьезный ущерб в ходе последних вооруженных конфликтов и что вследствие развития военной техники они все больше и больше подвергаются угрозе разрушения;

будучи убеждены, что ущерб, наносимый культурным ценностям каждого народа, является ущербом для культурного наследия всего человечества, поскольку каждый народ вносит свой вклад в мировую культуру;

принимая во внимание, что сохранение культурного наследия имеет большое значение для всех народов мира и что важно обеспечить международную защиту этого наследия;

руководствуясь принципами защиты культурных ценностей в случае вооруженного конфликта, установленным в Гаагских Конвенциях 1899 и 1907 годов и в Вашингтонском Пакте от 15 апреля 1935 г.;

принимая во внимание, что для эффективности защиты этих ценностей она должна быть организована еще в мирное время принятием как национальных, так и международных мер;

решив принять все возможные меры для защиты культурных ценностей, согласились о нижеследующем:
Определение культурных ценностей
Согласно настоящей Конвенции, культурными ценностями считаются независимо от их происхождения и владельца:
(а) ценности, движимые или недвижимые, которые имеют большое значение для культурного наследия каждого народа, такие как памятники архитектуры, искусства или истории, религиозные или светские, археологические месторасположения, архитектурные ансамбли, которые в качестве таковых представляют исторический или художественный интерес, произведения искусства, рукописи, книги, другие предметы художественного, исторического или археологического значения, а также научные коллекции или важные коллекции книг, архивных материалов или репродукций ценностей, указанных выше;

(b) здания, главным и действительным назначением которых является сохранение или экспонирование движимых культурных ценностей, указанных в пункте (а), такие как музеи, крупные библиотеки, хранилища архивов, а также укрытия, предназначенные для сохранения в случае вооруженного конфликта движимых культурных ценностей, указанных в пункте (а);

(с) центры, в которых имеется значительное количество культурных ценностей, указанных в пунктах (а) и (b), так называемые "центры сосредоточения культурных ценностей".

Конвенція
про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності
14 листопада 1970 року
Генеральная конференция Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры, собравшаяся в Париже с 12 октября по 14 ноября 1970 г. на свою шестнадцатую сессию, напоминая о важности положений Декларации принципов международного сотрудничества в области культуры, принятой на четырнадцатой сессии Генеральной конференции (1966 г.),

считая, что обмен культурными ценностями между странами для целей образования, науки и культуры расширяет знания о человеческой цивилизации, обогащает культурную жизнь всех народов и вызывает взаимное уважение и понимание между странами,

считая, что культурные ценности являются одним из основных элементов цивилизации и культуры народов и что они приобретают свою подлинную ценность только в том случае, если точно известны их происхождение, история и окружающая среда,

считая, что каждое государство обязано охранять достояние, состоящее из находящихся на его территории культурных ценностей, от опасностей кражи, тайных раскопок и незаконного вывоза,

считая, что для предупреждения этих опасностей необходимо, чтобы каждое государство еще больше прониклось сознанием моральных обязательств в отношении как своего культурного достояния, так и культурного достояния всех народов,

считая, что музеи, библиотеки и архивы, являясь учреждениями культуры, должны заботиться о том, чтобы их коллекции создавались на основе всеобщепризнанных моральных принципов,

считая, что незаконные ввоз, вывоз и передача права собственности на культурные ценности наносят ущерб взаимопониманию между народами, содействовать которому ЮНЕСКО обязана, в частности, рекомендуя заинтересованным государствам соответствующие международные конвенции,

считая, что для того, чтобы быть эффективной, охрана культурного достояния должна быть организована как в национальном, так и в международном масштабе и требует тесного сотрудничества между государствами,

принимая во внимание, что Генеральная конференция ЮНЕСКО в 1964 г. уже приняла рекомендацию по данному вопросу,

получив новые предложения, касающиеся мер, направленных на запрещение и предупреждение незаконных ввоза, вывоза и передачи права собственности на культурные ценности (пункт 19 повестки дня сессии),

решив на своей пятнадцатой сессии, что данный вопрос явится предметом международной конвенции,

принимает четырнадцатого ноября 1970 года настоящую Конвенцию.
Статья 1
Для целей настоящей Конвенции культурными ценностями считаются ценности религиозного или светского характера, которые рассматриваются каждым государством как представляющие значение для археологии, доисторического периода, истории, литературы, искусства и науки и которые относятся к перечисленным ниже категориям:

а) редкие коллекции и образцы флоры и фауны, минералогии, анатомии и предметы, представляющие интерес для палеонтологии;

b) ценности, касающиеся истории, включая историю науки и техники, историю войн и обществ, а также связанные с жизнью национальных деятелей, мыслителей, ученых и артистов и с крупными национальными событиями;

с) археологические находки (включая обычные и тайные) и археологические открытия;

d) составные части расчлененных художественных и исторических памятников и археологических мест;

е) старинные предметы более чем 100-летней давности, такие как надписи, чеканные монеты и печати;

f) этнологические материалы;

g) художественные ценности, такие как:

і) полотна, картины и рисунки целиком ручной работы на любой основе и из любых материалов (за исключением чертежей и промышленных изделий, украшенных от руки);

іі) оригинальные произведения скульптурного искусства из любых материалов;

ііі) оригинальные гравюры, эстампы и литографии;

іv) оригинальные художественные подборки и монтажи из любых материалов;

h) редкие рукописи и инкунабулы, старинные книги, документы ииздания, представляющие особый интерес (исторический, художественный, научный, литературный и т. д.), отдельно или в коллекциях;

і) почтовые марки, налоговые и аналогичные им марки, отдельно или в коллекциях;

j) архивы, включая фоно-, фото- и киноархивы;

k) мебель более чем 100-летней давности и старинные музыкальные инструменты.
Статья 2
1. Государства - участники настоящей Конвенции признают, что незаконные ввоз, вывоз и передача права собственности на культурные ценности являются одной из главных причин обеднения культурного наследия стран происхождения этих ценностей и что международное сотрудничество является одним из наиболее действенных средств обеспечения охраны принадлежащих им культурных ценностей от всех связанных с этим опасностей.

2. С этой целью государства-участники обязуются противодействовать имеющимися в их распоряжении средствами подобной практике, искореняя ее причины, прекращая ее осуществление и помогая производить необходимое возмещение.
Статья 3
Считаются незаконными ввоз, вывоз и передача права собственности на культурные ценности, совершенные в нарушение правил, принятых государствами-участниками в соответствии с настоящей Конвенцией.
Статья 4
Государства - участники настоящей Конвенции признают, что в соответствии с целями настоящей Конвенции культурное наследие каждого государства включает перечисленные ниже категории ценностей:

а) культурные ценности, созданные отдельными лицами или коллективами лиц, являющихся гражданами данного государства, и культурные ценности, имеющие важное значение для данного государства и созданные на территории этого государства иностранными гражданами или лицами без гражданства, проживающими на территории данного государства;

b) культурные ценности, обнаруженные на национальной территории;

с) культурные ценности, приобретенные археологическими, этнологическими и естественнонаучными экспедициями с согласия компетентных властей страны, откуда происходят эти ценности;

d) культурные ценности, приобретенные в результате добровольных обменов;

е) культурные ценности, полученные в качестве дара или законно купленные с согласия компетентных властей страны, откуда происходят эти ценности.
КОНВЕНЦИЯ

об охране всемирного культурного и природного наследия
16 ноября 1972 года

Генеральная конференция Организации Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры, собравшаяся в Париже с 17

октября по 21 ноября 1972 г. на свою семнадцатую сессию,

констатируя, что культурному и природному наследию все более угрожает разрушение, вызываемое не только традиционными причинами повреждений, но также и эволюцией социальной и экономической жизни, которая усугубляет их еще более опасными вредоносными и разрушительными явлениями,

принимая во внимание, что повреждение или исчезновение любых объектов культурного или природного наследия представляет собой пагубное обеднение достояния всех народов мира,
принимая во внимание, что охрана этого наследия на национальном уровне часто бывает недостаточной из-за больших расходов, которых она требует, и нехватки экономических, научных и технических ресурсов страны, на территории которой находится ценность, подлежащая защите,

напоминая, что Устав Организации предусматривает, что она будет помогать поддержанию прогресса и распространению знаний, обеспечивая консервацию и охрану всеобщего наследия человечества, а также рекомендуя заинтересованным народам соответствующие международные конвенции,

считая, что существующие международные конвенции, рекомендации и резолюции в пользу культурных и природных ценностей свидетельствуют о той важности, которую представляет для всех народов сохранение уникальных и незаменимых ценностей, независимо от того, какому народу они принадлежат,

принимая во внимание, что некоторые ценности культурного и природного наследия представляют исключительный интерес и поэтому должны сохраняться как часть всемирного наследия всего человечества,

принимая во внимание, что в связи с масштабом и серьезностью новых опасностей, которые им угрожают, все международное сообщество должно участвовать в охране природного и культурного наследия, предоставляя коллективную помощь, которая, не заменяя деятельность заинтересованного государства, на территории которого находится ценность, ее эффективно дополнит,

принимая во внимание, что с этой целью необходимо принять новые положения в форме конвенции, устанавливающей эффективную систему коллективной охраны объектов выдающегося универсального значения, организованную на постоянной основе в соответствии с современными научными методами,

решив на своей шестнадцатой сессии, что этот вопрос явится предметом международной конвенции,

приняла сего шестнадцатого ноября 1972 года настоящую Конвенцию.
І. ОПРЕДЕЛЕНИЯ КУЛЬТУРНОГО И ПРИРОДНОГО НАСЛЕДИЯ
Статья 1
В настоящей Конвенции под "культурным наследием" понимаются:

памятники: произведения архитектуры, монументальной скульптуры и живописи, элементы или структуры археологического характера, надписи, пещерные жилища и группы элементов, которые имеют выдающуюся универсальную ценность с точки зрения истории, искусства или науки;

ансамбли: группы изолированных или объединенных строений, архитектура, единство или связь с пейзажем которых представляют выдающуюся универсальную ценность с точки зрения истории, искусства или науки;

достопримечательные места: дело рук человека или совместные творения человека и природы, а также зоны, включая археологические достопримечательные места, представляющие выдающуюся универсальную ценность с точки зрения истории, эстетики, этнологии или антропологии.
Статья 2
В настоящей Конвенции под "природным наследием" понимаются:

природные памятники, состоящие из физических и биологических образований или групп таких образований, имеющие выдающуюся универсальную ценность с точки зрения эстетики или науки;

геологические и физиографические образования и точно ограниченные зоны, представляющие ареал подвергающихся угрозе видов животных и растений, имеющих выдающуюся универсальную ценность с точки зрения науки или консервации;

природные достопримечательные места или строго ограниченные природные зоны, имеющие выдающуюся универсальную ценность с точки зрения науки, консервации или природной красоты.
Статья 3
Каждому государству - стороне настоящей Конвенции надлежит определить и разграничить различные ценности, расположенные на его территории и предусматриваемые вышеупомянутыми статьями 1 и 2.
Учитывая современную ситуацию с созданием Европейского сообщества

В каждой стране существует собственная система охраны ценностей, но большинство из них включает таможенный контроль, запрещение вывоза определенных предметов, а в отдельных случаях - право задерживать их и т.д. В условиях формирования европейского сообщества государств, корда ликвидируется граница между странами, членами сообщества, вопрос о защите собственных культурних ценностей по-прежнему стоит достаточно остро. Международная комиссия, рассматривающая этот вопрос составила перечень предметов, попадающих под понятия “национальных сукровищ, имеющих художественную, историческую или археологическую ценность” и запрещенных к импорту, экспорту или транзиту. В него входят: а) предметы, столь тесно связанные с историей или жизнью страны, что их вывоз нанесет значительный ущерб государству; б) предметы, имеющие эстетическую ценность, отсутствие которых значительно обеднит художественое достояние страны; в) предметы, ценность которых, равно как и ценность ансамбля, с которым они связаны или частью которого являются, существенно понизится в случае, если они будут розрознены; г) предметы, имеющие неоценимое значение для изучения или понимания определенной эпохи в искусстве или истории. Были предложены такие критерии: произведения современного искусства, а также произведения живущих ныне художников не подпадают под действие статьи 36 о запрещении вывоза. О справедливости этого положення свиедетельствуют как наднациональный характер современной художественной школы, так и стремление молодых художников получить международное признание. Произведения искусства, имеющие продажную цену, ниже определенной суммы (50 000 евро), не следует относить к ценностям, утрата которых наносит значительный ущерб художественному достоянию страны. Не следует ограничивать вывоз призведений искусства, ввезеннях на территорию страны менее ста лет тому назад, если эти произведения являются частью художественного достояния другого государства.
^ ЗАКОН УКРАЇНИ
Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей
Цей Закон регулює відносини, пов'язані з вивезенням, ввезенням та поверненням культурних цінностей, і спрямований на охорону національної культурної спадщини та розвиток міжнародного співробітництва України у сфері культури.
Дія цього Закону не поширюється на сучасні сувенірні вироби, предмети культурного призначення серійного та масового виробництва.
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме:

оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва;

предмети, пов'язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва;

предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок;

складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам'яток і пам'яток монументального мистецтва;

старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції;

манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото- і фонодокументи, окремо чи в колекції;

унікальні та рідкісні музичні інструменти;

різноманітні види зброї, що має художню, історичну, етнографічну та наукову цінність;

рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції;

рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування;

зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність;

рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології;

родинні цінності - культурні цінності, що мають характер особистих або родинних предметів;

колекція культурних цінностей - однорідні або підібрані за певними ознаками різнорідні предмети, які, незалежно від культурної цінності кожного з них, зібрані разом становлять художню, історичну, етнографічну чи наукову цінність;

вивезення культурних цінностей - фактичне переміщення юридичними чи фізичними особами з будь-якою метою через митний кордон України культурних цінностей з території України без зобов'язання їх зворотного ввезення в Україну;

ввезення культурних цінностей - фактичне переміщення юридичними чи фізичними особами з будь-якою метою через митний кордон України культурних цінностей з території іноземної держави в Україну без зобов'язання їх зворотного вивезення з України;

тимчасове вивезення культурних цінностей - обумовлене угодою переміщення юридичними чи фізичними особами з будь-якою законною метою через митний кордон України культурних цінностей з території України із зобов'язанням їх зворотного ввезення в Україну в обумовлений угодою термін;

тимчасове ввезення культурних цінностей - обумовлене угодою переміщення юридичними чи фізичними особами з будь-якою законною метою через митний кордон України культурних цінностей з території іноземної держави в Україну із зобов'язанням їх зворотного вивезення з території України в обумовлений угодою термін;

транзит культурних цінностей через територію України - переміщення будь-якими законними способами з будь-якою метою культурних цінностей з території однієї іноземної держави на територію іншої іноземної держави через територію України без використання цих культурних цінностей на території України;

незаконно вивезені культурні цінності - культурні цінності, вивезені з території України з порушенням законодавства України та міжнародно-правових норм, не повернуті після закінчення обумовленого угодою терміну тимчасового вивезення або за наявності будь-яких розбіжностей з умовами, які регулюють таке тимчасове вивезення;

незаконно ввезені культурні цінності - культурні цінності, ввезені на територію України з порушенням законодавства України та міжнародно-правових норм, які регулюють порядок ввезення культурних цінностей;

повернення культурних цінностей - сукупність дій, пов'язаних із ввезенням на територію України чи вивезенням із території України на території інших держав культурних цінностей відповідно до позовів і звернень України, інших держав, їх уповноважених органів, рішень судів України або іноземних держав.
Стаття 2. Законодавство України про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей
Законодавство України про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей складається з Конституції України ( 254к/96-ВР), Основ законодавства України про культуру ( 2117-12 ), цього Закону, міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, то застосовуються правила міжнародного договору.
Установлений цим Законом порядок вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей застосовується до всіх культурних цінностей незалежно від форми власності та є обов'язковим до виконання для всіх фізичних та юридичних осіб, які перебувають чи ведуть свою діяльність на території України.
Стаття 3. Культурні цінності України
Відповідно до законодавства України культурними цінностями України є:

культурні цінності, створені на території України громадянами України;

культурні цінності, створені на території України іноземцями чи особами без громадянства, які постійно проживають або проживали на території України;

культурні цінності, виявлені на території України;

ввезені на територію України культурні цінності, придбані археологічними, археографічними, етнографічними, науково-природничими та іншими експедиціями за згодою відповідних органів країни походження цих цінностей;

ввезені на територію України культурні цінності, придбані в результаті добровільного обміну;

ввезені на територію України культурні цінності, отримані в дарунок або законно придбані за згодою відповідних органів країни походження цих цінностей;

незаконно вивезені культурні цінності України, що перебувають за межами її території;

культурні цінності, евакуйовані з території України під час війн та збройних конфліктів і не повернуті назад;

культурні цінності, тимчасово вивезені з території України і не повернуті в Україну;

культурні цінності, переміщені на територію України внаслідок другої світової війни як часткова компенсація за заподіяні окупантами збитки.
Стаття 4. Культурні цінності, що підлягають поверненню в Україну
Поверненню в Україну підлягають:

культурні цінності, незаконно вивезені з території України;

культурні цінності, евакуйовані з території України під час війн та збройних конфліктів і не повернуті назад;

культурні цінності, тимчасово вивезені з території України і не повернуті в Україну.

Культурні цінності, що перебувають за межами України на законних підставах, можуть бути повернуті шляхом укладення договору купівлі-продажу з власником культурних цінностей, обміну їх на взаємовигідних засадах або отримання в дарунок.
Стаття 5. Повернення культурних цінностей з території України
Культурні цінності, що на законних підставах перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб України, але походження яких пов'язане з історією та культурою інших держав, можуть бути повернуті до цих держав шляхом укладення договору купівлі-продажу з власником культурних цінностей, обміну на взаємовигідних засадах або отримання в дарунок.
Стаття 6. Ввезення в Україну, пересилання та вивезення за її межі зоологічних колекцій
Ввезення в Україну, пересилання та вивезення за її межі зоологічних колекцій здійснюються за правилами, що встановлюються Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Стаття 7. Заохочення осіб, які сприяють поверненню культурних цінностей в Україну
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які сприяють поверненню культурних цінностей в Україну, можуть бути заохочені відповідно до законодавства України.

За згодою особи, яка подарувала Україні культурні цінності, при їх атрибуції та експонуванні зазначається ім'я дарувальника.
Розділ ІІ. УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ВИВЕЗЕННЯМ, ВВЕЗЕННЯМ І ПОВЕРНЕННЯМ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
Стаття 8. Державний орган контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей

Спеціально уповноваженим державним органом контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей є Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури і мистецтв України (далі - Державна служба контролю).
Державна служба контролю виконує покладені на неї завдання у взаємодії з Головним архівним управлінням України, Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей, Державною митною службою України, правоохоронними органами.
Стаття 9. Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей
Для координації роботи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо управління та здійснення контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей створюється Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей. Склад Міжвідомчої ради з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей і положення про неї затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Компетенція Державної служби контролю
Державна служба контролю в межах своєї компетенції:

забезпечує проведення державної експертизи культурних цінностей, заявлених до вивезення (тимчасового вивезення), та при поверненні після тимчасового вивезення;

розглядає клопотання власників культурних цінностей або уповноважених ними осіб;

приймає рішення про можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей;

видає свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей;

здійснює реєстрацію ввезених (тимчасово ввезених) культурних цінностей;

складає переліки культурних цінностей, що вивозяться (тимчасово вивозяться), і встановлює режим тимчасового вивезення;

інформує громадськість в Україні та за її межами про факти втрати або крадіжки культурних цінностей;

здійснює необхідні заходи для повернення викрадених, незаконно вивезених та евакуйованих і не повернутих культурних цінностей;

розробляє та здійснює заходи, спрямовані на виконання міжнародних зобов'язань України з питань запобігання незаконним вивезенню, ввезенню та поверненню культурних цінностей.
Стаття 11. Державна експертиза культурних цінностей
Заявлені до вивезення (тимчасового вивезення) та повернуття після тимчасового вивезення культурні цінності підлягають обов'язковій державній експертизі. Порядок проведення державної експертизи культурних цінностей та розміри плати за неї затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відмова фізичної чи юридичної особи, яка порушила клопотання про вивезення (тимчасове вивезення) культурних цінностей, подати на державну експертизу заявлені до вивезення культурні цінності розглядається як відмова заявника від їх вивезення.

У разі, якщо результат державної експертизи дає підстави для занесення заявленої до вивезення культурної цінності до Державного реєстру національного культурного надбання, матеріали експертизи передаються відповідному центральному органу виконавчої влади незалежно від згоди особи, яка порушила клопотання.
Стаття 12. Рішення про можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей
Державна служба контролю за клопотанням власника культурних цінностей чи уповноваженої ним особи приймає на підставі висновку державної експертизи рішення про можливість або неможливість вивезення культурних цінностей. Про прийняте рішення власник культурних цінностей чи уповноважена ним особа письмово повідомляється в місячний термін від дня офіційного надходження клопотання.
Стаття 13. Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей
У разі прийняття Державною службою контролю рішення про можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей власнику культурних цінностей чи уповноваженій ним особі видається свідоцтво встановленого зразка на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей. Зразок свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей затверджується Кабінетом Міністрів України.

Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України Вивезення культурних цінностей без цього свідоцтва забороняється.
Розділ ІІІ. ВИВЕЗЕННЯ ТА ВВЕЗЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
Стаття 14. Культурні цінності, що не підлягають вивезенню з України
Вивезенню з України не підлягають:

культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;

культурні цінності, включені до Національного архівного фонду;

культурні цінності, включені до Музейного фонду України.
Стаття 15. Порядок оформлення права на вивезення культурних цінностей
Клопотання про право на вивезення культурних цінностей подається не пізніше ніж за місяць до дати їх вивезення власником чи уповноваженою ним особою до Державної служби контролю.
До клопотання додаються:

документ, що підтверджує право власності на культурні цінності;

висновок державної експертизи.
Стаття 16. Вивезення родинних цінностей
Родинні цінності, які не перебувають на постійному зберіганні в державних музеях, установах, бібліотеках та інших державних сховищах культурних цінностей, вивозяться відповідно до законодавства України.
Стаття 17. Вивезення особистих нагород
У разі переїзду громадян на постійне місце проживання до інших держав їм дозволяється вивозити особисті нагороди, на які є орденські книжки або нагородні посвідчення.
Вивезення громадянами, які переїжджають на постійне місце проживання до іншої держави, нагород, що залишилися їм від померлих батьків, можливе за умови подання документів, що підтверджують переїзд громадян на постійне місце проживання до іншої держави, свідоцтва про смерть, орденських книжок або нагородних посвідчень та документів, що підтверджують родинні зв'язки.
Стаття 18. Вивезення культурних цінностей особами, які користуються дипломатичним імунітетом
Порядок вивезення культурних цінностей, встановлений цим Законом, поширюється на осіб, які користуються дипломатичним імунітетом. Особистий багаж зазначених осіб може бути підданий митному огляду відповідно до митного законодавства України та міжнародних договорів України.
Стаття 19. Вивезення культурних цінностей шляхом пересилання в міжнародних поштових відправленнях
Вивезення культурних цінностей шляхом пересилання в міжнародних поштових відправленнях здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, митним законодавством України та Законом України "Про зв'язок" (160/95-ВР).
Стаття 20. Придбання у державну власність культурних цінностей, заявлених до вивезення
На підставі висновку державної експертизи Міністерством культури і мистецтв України, Головним архівним управлінням України, Міжвідомчою радою з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей може бути прийнято рішення про необхідність придбання для державної частини музейного, бібліотечного та архівного фондів культурної цінності, заявленої до вивезення, за ціною, зазначеною власником культурної цінності у клопотанні про видачу свідоцтва на право її вивезення та підтвердженою експертним висновком. При цьому може надаватися відстрочка для платежів на період до трьох місяців, протягом якого державний орган повинен вишукати кошти для придбання цієї культурної цінності.
Стаття 21. Ввезення культурних цінностей в Україну
Культурні цінності, що ввозяться в Україну, підлягають реєстрації в порядку, встановленому Міністерством культури і мистецтв України, Головним архівним управлінням України разом з Державною митною службою України. Під час ввезення культурних цінностей на територію України митному органу подається свідоцтво на право їх вивезення, якщо це передбачено законодавством держави, звідки ввозяться культурні цінності. За відсутності такого свідоцтва ввезені цінності підлягають затриманню митними органами України до встановлення їх власника та одержання його доручення щодо подальшого переміщення або використання цих цінностей. Таке доручення має бути підтверджене дипломатичним представництвом або консульською установою країни, громадянином якої є власник культурних цінностей.
Стаття 22. Культурні цінності, ввезення яких забороняється
Ввезення культурних цінностей, щодо яких оголошено розшук, забороняється. Такі культурні цінності підлягають вилученню митними органами України з метою повернення їх у встановленому порядку власнику.

Чинність цієї статті поширюється також на контрафактні примірники художніх творів.
Розділ ІV. ТИМЧАСОВЕ ВИВЕЗЕННЯ ТА ТИМЧАСОВЕ ВВЕЗЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
Стаття 23. Тимчасове вивезення культурних цінностей
Тимчасове вивезення культурних цінностей може здійснюватися фізичними та юридичними особами:

для організації виставок;

для проведення реставраційних робіт і наукових досліджень;

у зв'язку з театральною, концертною та іншою артистичною діяльністю;

в інших випадках, передбачених законодавством України.
Культурні цінності, тимчасово вивезені з України і не повернуті в обумовлений угодою термін, вважаються незаконно вивезеними.
Стаття 24. Порядок тимчасового вивезення культурних цінностей
Клопотання про дозвіл на тимчасове вивезення культурних цінностей подається власником чи уповноваженою ним особою до Державної служби контролю.
До клопотання додаються:
нотаріально завірена копія угоди з приймаючою стороною про мету, гарантії надійного зберігання та повернення культурних цінностей в обумовлений угодою термін;

документ про страхування культурних цінностей, що тимчасово вивозяться, із забезпеченням усіх випадків страхового ризику або документ про державні гарантії фінансового покриття будь-якого ризику, виданий країною, яка приймає культурні цінності;

документ, що підтверджує право власності на культурні цінності;

висновок державної експертизи.
Стаття 25. Відмова у видачі свідоцтва на право тимчасового вивезення культурних цінностей
Свідоцтво на право тимчасового вивезення культурних цінностей не може бути видано, якщо:

відсутні гарантії щодо забезпечення надійного зберігання та повернення культурних цінностей в обумовлений угодою термін;

заявлені для тимчасового вивезення культурні цінності в такому стані, що не можна змінювати умови їх зберігання;

культурні цінності є предметом спору щодо права власності на них;

страхова вартість культурних цінностей, заявлених для тимчасового вивезення, не відповідає їх реальній вартості;

культурні цінності, заявлені для тимчасового вивезення, перебувають в розшуку;

у державі, до якої передбачено здійснити тимчасове вивезення культурних цінностей, сталося стихійне лихо, виникли збройні конфлікти, введено надзвичайний стан або існують інші обставини, що перешкоджають забезпеченню надійного зберігання і поверненню культурних цінностей, які тимчасово вивозяться в цю державу.
Стаття 26. Умови угоди щодо тимчасового вивезення культурних цінностей
Умови угоди щодо тимчасового вивезення культурних цінностей не можуть бути змінені після видачі свідоцтва на право тимчасового вивезення культурних цінностей.
Стаття 27. Порядок тимчасового ввезення культурних цінностей
Культурні цінності, що тимчасово ввозяться в Україну, підлягають реєстрації у порядку, встановленому Державною службою контролю разом з Державною митною службою України.
Розділ V. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ
Стаття 28. Порядок використання вилучених або конфіскованих культурних цінностей
Культурні цінності, вилучені митними або правоохоронними органами, а також конфісковані за рішенням суду, передаються безоплатно Міністерству культури і мистецтв України, Головному архівному управлінню України, які забезпечують їх зберігання, експертизу та інформацію про них з метою уточнення права власності на них.
Після встановлення права власності на зазначені культурні цінності вони передаються в установленому порядку їх законному власнику чи уповноваженій ним особі.
Витрати на зберігання та експертизу культурних цінностей відшкодовує власник якщо інше не передбачено законодавством України або рішенням суду.

Якщо вилучені або конфісковані культурні цінності обернені відповідно до закону в доход держави, Міжвідомча рада з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей вирішує питання про безоплатну передачу цих культурних цінностей для постійного зберігання в державну частину музейного, бібліотечного та архівного фондів або релігійним організаціям.
Стаття 29. Запобігання придбанню незаконно вивезених з інших держав, викрадених або недобросовісно набутих культурних цінностей
Для запобігання придбанню незаконно вивезених з інших держав, викрадених або недобросовісно набутих культурних цінностей фізичні та юридичні особи незалежно від форми власності, які бажають набути права власності на культурні цінності, зобов'язані вживати необхідних заходів для одержання інформації про походження цих культурних цінностей.
Юридичні та фізичні особи, які здійснюють торговельну діяльність культурними цінностями, зобов'язані вести реєстр, в якому повинна міститися інформація про походження кожної культурної цінності, прізвище, ім'я і по батькові та адреса постачальника, опис культурної цінності та її вартість.
Стаття 30. Витребування культурних цінностей з незаконного володіння
Національна комісія з питань повернення в Україну культурних цінностей сприяє власникам або уповноваженим ними особам у поданні позовів і звернень про витребування культурних цінностей з незаконного володіння.
Стаття 31. Повернення незаконно ввезених в Україну культурних цінностей

Повернення незаконно ввезених в Україну культурних цінностей здійснюється відповідно до законодавства України або за рішенням суду.
Незаконно ввезені в Україну культурні цінності, що повертаються, звільняються від сплати мита, митних та інших зборів. Усі витрати, пов'язані з поверненням культурних цінностей, несе сторона, що вимагає їх повернення.
Стаття 32. Права добросовісного набувача культурних цінностей

Фізичні або юридичні особи, які володіють культурними цінностями та не знали і не повинні були знати, що ці цінності раніше були викрадені або незаконно вивезені, визнаються добросовісними набувачами культурних цінностей.
У разі придбання викрадених або незаконно вивезених з інших держав культурних цінностей зазначені цінності підлягають поверненню законному власнику. Добросовісний набувач культурної цінності має право у разі її повернення одержати компенсацію.

Держава або власник, які подають запит на повернення незаконно вивезених культурних цінностей, у разі їх повернення компенсують витрати на їх зберігання, реставрацію, експертизу тощо.
Стаття 33. Договори щодо культурних цінностей
Для запобігання незаконному вивезенню культурних цінностей та передачі права власності на них усі договори щодо культурних цінностей, які підпадають під дію цього Закону, укладаються в письмовій формі.

Договори, укладені з порушенням цього Закону, визнаються недійсними.
Стаття 34. Транзит культурних цінностей
Транзит культурних цінностей через територію України регулюється митним законодавством і міжнародними договорами України.
Стаття 35. Сплата мита за культурні цінності
У разі вивезення або ввезення культурних цінностей мито справляється згідно із законами України.
Розділ VІ. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 36. Міжнародне співробітництво України у галузі запобігання незаконним вивезенню, ввезенню культурних цінностей і передачі права власності на них
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у галузі запобігання незаконним вивезенню, ввезенню культурних цінностей, передачі права власності на них, а також у поверненні законним власникам незаконно вивезених і ввезених культурних цінностей відповідно до Конституції та законодавства України.
Розділ VІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ВИВЕЗЕННЯ, ВВЕЗЕННЯ ТА ПОВЕРНЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
Стаття 37. Відповідальність за порушення законодавства України про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей
Особи, винні у порушенні законодавства України про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, несуть відповідальність, передбачену законами України.
Розділ VІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців після набрання чинності Законом України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей":
подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

розробити та привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 21 вересня 1999 року

N 1068-ХІV

^ Тема 2.1 Образотворче мистецтво. Види і жанри образотворчого мистецтва – 2 години.
Образотворче мистецтво. Доповнювальний і відокремлений характер образотворчого мистецтва. Види образотворчого мистецтва: монументально-декоративний, театрально-декоративний, станковий живопис. Жанри станкового живопису: історичний, портрет, живопис побутовий, пейзаж, натюрморт, анімалістичний. Основні терміни і засоби художньої виразності в образотворчому мистецтві. Композиція, ритм, світлотінь, простір, засоби повітряної і лінійної перспективи. Колір, колорит. Декоративність.

Поняття “твір мистецтва”. Поняття “Оригінал – копія - репродукція”. Стилі в мистецтві.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях 2 години icon2. Системний підхід до вивчення міжнародних відносин
Термін Міжнародні відносини (МВ) з'явився після ІІ світової війни, але ще до цього періоду Бентам (ІІ половина XVIII початок XIX...

1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях 2 години iconЗакон україни
Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей

1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях 2 години iconП рава
Поэтому, как ни велика необходимость ориентироваться в учебном процессе на некие не­преходящие правовые ценности, важно в то же время...

1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях 2 години iconComputational Problems of Electrical Engineering
Нан україни, Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кравецького нан україни

1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях 2 години iconПрокуратура україни сделано кровью и потом : d удачи на экзамене котейки; Ваша Хами Чан лооол
Поняття прокуратури, її місце в механізмі держави І в системі пра­воохоронних органів України

1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях 2 години iconЗакон україни
Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у...

1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях 2 години iconЗміст Конституції України
Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав І свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про...

1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях 2 години iconРоссийская федерация федеральный закон об актах гражданского состояния
Законодательство об актах гражданского состояния состоит из настоящего Федерального закона, основывающегося на положениях Гражданского...

1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях 2 години iconПроект Вноситься Президентом України
Законом чинності, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей,...

1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях 2 години iconЗакон України «Про охорону праці»
Закон України «Про охорону праці» №229-iv від 21 листопада 2002 р.(Зміни та доп внесені у зу від 25. 11. 2003 №1331-іv, від 27. 11....

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
zadocs.ru
Главная страница

Разработка сайта — Веб студия Адаманов