Здравко Стефанович «Наверніться до Господа І будете жити!»
Скачать 1.15 Mb.
|
| Посібник з вивчення Біблії в Суботній школі (квітень, травень, червень 2013 года) II квартал Здравко Стефанович «Наверніться до Господа — і будете жити!» Великі уроки від Малих пророків Зміст Вступ. Протиприродне явище Урок 1. 30 березня-5 квітня. Духовний перелюб (Книга пророка Осії) Урок 2.6-12 квітня. Любов і суд: Божа дилема (Книга пророка Осії) Урок 3. 13-19 квітня. Святий і справедливий Бог (Книга пророка Йоіла) Урок 4. 20-26 квітня. Господь усіх народів (Книга пророка Амоса) Урок 5. 27 квітня-3 травня. «Наверніться до Господа» (Книга пророка Амоса) Урок 6. 4-10 травня. Бог прагне прощати (Книга пророка Йони) Урок 7.11-17 травня. Особливий Божий народ (Книга пророка Михея) Урок 8. 18-24 травня. Покладаючись на Божу доброту (Книга пророка Авакума) Урок 9. 25-31 травня. День Господній (Книга пророка Софонії) Урок 10. 1-7 червня. Головне — на перше місце! (Книга пророка Огія) Урок 11. 8-14 червня. Видіння надії (Книга пророка Захарії) Урок 12. 15-21 червня. Найкращий дар Небес (Книга пророка Захарії) Урок 13. 22-28 червня. Щоб нам не забути! (Книга пророка Малахії) Протиприродне явище Хтось сказав, що свідомість ніколи не буває вдоволеною. Причина в тому, що свідомість стикається із жорстоким парадоксом: розум, який може споглядати вічне, складається з тлінної речовини, але найгірше — розум знає, що він не вічний. Ми помремо, як кожне безмовне творіння. Різниця, однак, полягає в тому, що безмовне творіння не знає цього факту, а ми знаємо, і усвідомлення цього спричиняє чимало страждань та мук. Як ми потрапили в таку біду? Відповідь, звичайно, міститься в одному слові — гріх. Гріх веде до смерті. Люди грішать і тому помирають. Немає відповіді простішої за цю. «Бо як через одну людину гріх увійшов у світ, а з гріхом і смерть, так у всіх людей увійшла смерть, тому що всі згрішили» (Римл. 5:12). Так, люди помирають. Але проблема в тому, що ми не були призначені для цього. Спочатку ми були створені, аби жити вічно. Отже, смерть — незвана гостя, це найбільш протиприродне явище. Ми так звикли до смерті, що сприймаємо її як щось само собою зрозуміле, вважаючи її частиною життя. Смерть — частина життя? Це звучить абсурдно й парадоксально, але нам здається, що реально. Однак смерть — це припинення життя, а не його складова. У контексті вищесказаного ми підходимо до уроків нового кварталу. І основну думку уроків можна виразити відомою цитатою Еллен Уайт: «Великою темою Біблії є діяння Бога, які полягають у тому, щоб повергнути славу людську в порох і зробити для людини те, чого вона сама неспроможна зробити для себе» (Віра, якою я живу, с. 109). Що ж здійснює для нас Бог, чого ми самі не можемо зробити для себе? Звичайно, Він рятує нас від найбільш протиприродного явища — смерті, від вічної смерті, якої нам неможливо було б уникнути, якби не Божа благодать, явлена в Плані спасіння. Іншими словами, до кожного з нас окремо і до всієї Церкви звернений заклик: «Наверніться до Господа, і будете жити» (Амоса 5:6). Отже, ми вивчатимемо тему про те, що звершує для нас Бог, чого самі для себе ми зробити не можемо, — про дар вічного життя в Ісусі. Але наше дослідження ґрунтуватиметься на тій частині Біблії, до якої ми нечасто звертаємося, — на книгах Малих пророків, на дванадцяти коротких книгах, що завершують Старий Завіт. Ці пророки називаються малими не тому, що вони не настільки важливі, як великі пророки, а лише тому, що їхні книги значно коротші, ніж книги інших пророків Старого Завіту. Справді, що б ми не розглядали, — чи шлюб Осії з невірною дружиною, чи спробу Йони втекти від Бога і свого пророчого покликання, чи дивовижне видіння Захарії про Ісуса й Ангела, — книги Малих пророків містять могутню вістку, яка повторюється знов і знов. Це вістка про Божу благодать для недостойних грішників, вістка про те, що Бог бажає врятувати нас від гріхів та загибелі, яку спричиняють гріх, повстання і непослух. Знов і знов у цих книгах ми бачимо, як Господь благає Свій народ покаятися, залишити гріхи, навернутися до Нього і мати життя, а не смерть, спасіння, а не засудження, надію, а не розпач. У досліджуваній темі немає нічого «малого». Це істина для теперішнього часу, Божа вістка, звернена сьогодні до нас, як і вістка, що звучала до людей, котрі жили в часи тих дванадцятьох письменників. І хоч вони давно пішли з життя, їхня вістка продовжує звучати. Чи прислухаємося ми до цієї вістки? Безперечно, адже це питання життя і смерті. ^ викладає єврейську мову і Старий Завіт в Університеті Волла Волла (Walla Walla). Він одружений з Бозаною, викладачкою математики, вони мають двох синів. Сім’я дбайливо зберігає теплі спогади про дванадцятирічне служіння в місії в Східній Азії. ^ Духовний перелюб (Книга пророка Осії) Біблійні тексти для дослідження: Осії 1:1-3; Єзек. 4:1-6; Осії 2:14-20; 4:1-3; Якова 5:1-7; Об’явл. 14:6-12. Пам’ятний вірш: «Я його засію для мене у краю, помилую я Непомилувану і скажу Не-Мій-Народові: Ти — народ мій, а він скаже: Ти — Бог мій» (Осії 2:25 — переклад І. Хоменка). ^ Навіть незважаючи на духовний перелюб народу і Божественний суд над ним, любов Бога до Свого народу залишається незмінною. Пророк Осія жив у найпохмуріший період історії Ізраїльського царства, напередодні полону народу Ассирією в 722 році до Р. Х. У цей період вибраний Божий народ поклонявся вже не тільки Богові, а й Ваалові, хананейському божеству. Очолюючи біблійний розділ Малих пророків, книга пророка Осії піднімає центральне питання пророчої вістки в цей відступницький час: чи продовжує Бог, як і раніше, любити ізраїльський народ, незважаючи на його духовну розпусту? Чи має Він плани щодо ізраїльтян, всупереч здійснюваним ними гріхам і майбутньому судові? Особиста історія Осії та пророча вістка нерозривно переплітаються в його книзі. Як пророк простив свою невірну дружину і хотів прийняти її назад, так і Бог бажає вчинити зі Своїм народом. Чого ми можемо навчитися з досвіду Осії і ставлення Господа до невірного Ізраїлю? ^ Дивне повеління «Початок того, що Господь говорив через Осію. І сказав Господь до Осії: “Іди, візьми собі жінку блудливу, і вона породить дітей блуду, бо сильно блудодіє цей Край, відступивши від Господа”. І він пішов, і взяв Ґомер, дочку Дівлаїма, і вона зачала, і породила йому сина» (Осії 1:2, 3). Не одне століття дослідники Біблії сперечаються щодо змісту цього повеління, запитуючи: ким була Ґомер — блудницею чи просто невірною дружиною? Чи була вона розпусною до шлюбу з Осією чи почала виявляти невірність згодом? Ми не знаємо цього точно, але безперечно одне: коли Господь говорив до Осії і через нього, Він бажав історією Осії проілюструвати Свою любов до Ізраїлю. Оскільки Ґомер була ізраїльтянкою, історія її шлюбу з пророком органічно переплітається з історією Божого заповіту з Ізраїлем. Між історією Осії та Божим досвідом відносин з ізраїльським народом існують важливі паралелі. Ґомер фізично зраджувала Осії; Ізраїль був невірний Богові духовно. Подібно до того, як невірність Ґомер ранила серце її чоловіка, так само ідолопоклонство ізраїльтян засмучувало серце Бога. Осія мав відчути, що таке розбите серце і зруйнований шлюб. Він мав пройти через громадське обурення й приниження. Але чим більше пророк переживав через невірність Ґомер, тим глибше розумів біль і страждання Бога через зруйновані надії, пов’язані з Ізраїлем. Бог часто доручав Своїм пророкам, окрім проповідування, звершувати певні дії. Прочитайте запропоновані тексти і поясніть, як дії пророків представляли відносини Бога з Його народом (Ісаї 20:1-6; Єрем. 27:1-7; Єзек. 4:1-6). ^ Понеділок 1 квітня Духовний перелюб Коли Ґомер зрадила Осію, він пережив важкий біль зради, приниження й ганьби. Сусідам і друзям, які бачили його біль, Осія своїми словами і вчинками передавав Божественну вістку про те, що Ізраїль, Божа «дружина», подібний до Ґомер. Вибраний народ чинив духовний перелюб. Пророк Єремія також порівнював невірний Божий народ з розпусною жінкою, котра мала численних коханців, незважаючи на все, що робив для нього Бог (Єрем. 3:1). І пророк Єзекіїль називав ізраїльтян, що поклонялися ідолам, перелюбною дружиною, яка залишила свого чоловіка (Єзек. 16:32). Отже, Біблія навчає, що ідолопоклонство — це духовний перелюб. ^ Вислів «збіжжя твоє, і сік твій виноградний, і сік твоїх оливок» зустрічається також у книзі Повторення Закону (П.Зак. 7:12-14). Там згадуються основні продукти, які вирощували в Ізраїлі та якими люди насолоджувалися в повноті згідно з Божими обітницями, даними через Мойсея. За часів Осії люди виявилися настільки невдячними, настільки поглинутими навколишнім світом, що приносили послані Богом дари своїм фальшивим богам. Це має стати застереженням нам усім, що все дароване Богом має використовуватися в служінні Йому відповідно до свого призначення і не інакше (Матв. 6:24). «Як Бог розцінює нашу невдячність і те, що ми недооцінюємо Його благословення? Коли ми бачимо, що хтось зневажливо або неправильно ставиться до наших дарів, наші серця і руки закриваються для такої людини. Однак ті, хто день у день і з року в рік отримує милостиві дари Бога, неправильно розпоряджаються Його щедрістю, нехтуючи душами, за котрі Христос віддав Своє життя. Засоби, які Він позичив їм, аби просувати Його справу й наближати Його Царство, витрачаються на будинки і землі, заохочуючи гордість та потураючи примхам, у той час як Подавець залишається забутим» (Е. Уайт. Advent Review and Sabbath Herald, December 7, 1886). Подумайте: як це просто — узяти послані вам Богом дари та використовувати їх егоїстично або навіть як ідолопоклонники. Як ви можете уникнути цього гріха у своєму житті? ^ Обітниця відновлення Прочитайте Осії 2. Про що Бог говорить Своєму народові? Як у цьому розділі відкривається Євангеліє? Вістка Осії відкриває Божу незмінну любов до недостойного народу. У другому розділі його книги записана довга промова Господа щодо відступництва Ізраїлю, яке протиставляється незмінній любові Бога до Свого народу. Після покарання чоловік попровадить дружину до пустелі (в. 16), де вони заручаться (в. 21, 22). Отже, розділ завершується зображенням майбутнього часу, коли після суду Бог заручиться з Ізраїлем, котрий любитиме Його, як раніше (Осії 2:14-17, 21). Дикі польові звірі вже більше не будуть спустошувати виноградники й фігові дерева дружини, натомість стануть учасниками нового союзу (Осії 2:20). Більше того, усі діти будуть перейменовані, знову виявляючи бажання Бога зціляти і прощати минулі гріхи Свого народу. ^ Народившись хлопчиком в Ізраїлі, Осія мав насолоджуватися всіма привілеями свого статусу в тому патріархальному суспільстві. Але ця перевага несла із собою і велику відповідальність. Чоловік у стародавньому Ізраїлі повинен був докласти неймовірних зусиль, аби прийняти невірну дружину, не кажучи вже про те, щоб дітей, які могли народитися від іншого чоловіка, прийняти як своїх власних. Підтримувати свою дружину та її дітей, а отже, зазнати суспільного осудження — це могло стати одним із найскладніших випробувань. Однак Осія викупив свою дружину. У певному розумінні Бог зробив те ж саме для людства, але ціною стала смерть Ісуса на хресті. Тому, тільки дивлячись на хрест, ми можемо зрозуміти, у що обійшлося Богові викуплення нас від загибелі, спричиненої гріхом (див. 1 Петра 1:18, 19.) ^ Справа проти Ізраїлю Тексти Осії 4:1-3 представляють Бога, Котрий висуває звинувачення проти Ізраїлю та веде з ним правовий спір (єврейське «рів»). Вибраний народ постає винним перед своїм Богом, оскільки не виконав умов заповіту. Істина, милосердя і богопізнання мали характеризувати унікальні відносини Ізраїлю з Богом. Згідно з Осії 2:20-22, такі дари Бог посилає Своєму народові при відновленні заповіту. Однак через гріх ізраїльський народ втратив ці дари благодаті. Перераховані Осією злочини довели народ до анархії. За те, що відбувалося в житті народу, несли відповідальність релігійні вожді, священики і пророки. Це була важка відповідальність. Якщо вони не протистояли гріхам та не засуджували беззаконня, тоді самі підпадали під Боже осудження. У Старому Завіті поклоніння ідолам вважалося найбільш серйозним гріхом, адже таким чином заперечувалася роль Бога в житті народу загалом і кожної людини зокрема. Через сухий клімат дощі в ізраїльській землі були питанням життя і смерті. Ізраїльтяни почали вірити, що їхні благословення, зокрема життєдайний дощ, походили від Ваала. Тому вони побудували капища язичницьким богам і поклоніння ідолам стали поєднувати з аморальністю. Водночас на їхній землі запанувала соціальна несправедливість. Багаті класи в Ізраїлі експлуатували землеробів, щоб виплачувати данину Ассирії. Люди вдавалися до обману і шахрайства (Осії 12:8, 9). Через це період миру і процвітання поступився періоду політичного й соціального хвилювання. Країна перебувала на грані повного хаосу. «Нещасні багатії, які вважають, що служать Богові, гідні жалю. Стверджуючи, що знають Бога, вони зрікаються Його своїми ділами. В якій страшній темряві перебувають ці люди! Вони заявляють про свою віру в істину, проте їхні діла не підтверджують цього. Любов до багатства робить людину егоїстичною, вимогливою і владною. Багатство — це влада, і часто любов до нього розбещує душу, паралізує все благородне й богоподібне, що є в людині» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 2, с. 682). Прочитайте Якова 5:1-7. Як ці слова перегукуються з істиною для теперішнього часу, вираженою в Трьохангельській вістці (Об’явл 14:6-12)? Незалежно від нашого матеріального становища, як ми можемо захистити себе від небезпеки, яку гроші завжди становлять для послідовників Христа? ^ Заклик до покаяння «Вічне життя є те, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, — Ісуса Христа» (Івана 17:3). Ім’я Осія давньоєврейською мовою означає «Ягве врятував» і співзвучне з такими іменами, як Ісус та Ісая. Пророк закликає народ відвернутися від гріха і знайти захист у Господі Богові, їхньому Творцеві й Спасителеві. Мета Божественного суду полягала в тому, щоб нагадати грішникам: їхнє життя і сила походять від Того, до Кого вони повинні навернутися. Таким чином, навіть у контексті всіх застережень і судів, книга Осії також висвітлює тему людського покаяння та Божественного прощення. Пророк спонукує народ, який гине в гріху через те, що «не має знання» (Осії 4:6), поспішити до більшого пізнання Бога й жити в гармонії з Його вічними принципами. Саме брак пізнання Бога призвів народ до відступництва від Господа і врешті-решт закінчився судом. На відміну від цього, віра і послух могли б привести їх до пізнання Господа. Таке знання може бути дуже близьким та особистісним. Саме тому шлюб так часто слугує символом взаємовідносин, які Господь бажає налагодити з нами. Отже, християнське життя — це насамперед взаємовідносини з живим Богом. Господь закликає людей пізнати Його та виконувати Його волю щодо їхнього життя. Гріх спричинив розділення між Богом і людством. Однак завдяки смерті Ісуса на хресті кожному з нас дарована можливість мати тісні взаємовідносини з Господом. Ми справді можемо особисто знати Його. |
Добавить документ в свой блог или на сайт
Похожие:
 | Господа, прошу не задерживаться, отец Никандр уже прибыл. Господа, прошу не задерживаться, отец Никандр… — Худощавый, болезненно... | | Уважаемые господа! Вы воспользовались услугами компании coral travel, представляющей на рынке качественные туристские услуги. Постараемся... |
| Уважаемые господа! Вы воспользовались услугами компании coral travel, представляющей на рынке качественные туристские услуги. Постараемся... | | Уважаемые господа! Вы воспользовались услугами компании coral travel, представляющей на рынке качественные туристские услуги. Постараемся... |
| Вечность длится невероятно долго. Убедитесь в том, что вы будете проводить ее на небесах | | Выбор, который вы делаете сегодня, определяет жизнь, которую вы будете жить завтра |
| | Введение 2 хбв. Писание, которое написал Санатана Госвами по просьбе господа Чайтаньи | |
| Самонаблюдение очень трудно. Чем больше вы будете стараться, тем яснее это увидите | | Какой тип графического изображения вы будете использовать при редактировании цифровой фотографии? |