Здравко Стефанович «Наверніться до Господа І будете жити!»
Скачать 1.15 Mb.
|
^ Книга пророка Михея починається змалюванням судів, але завершується словами надії. Деякі люди сьогодні намагаються або виправдати свої гріхи, або заперечувати реальність Божих судів. Чинити так — значить потрапити в таку ж пастку, що й сучасники пророка Михея, які вважали, що Бог ніколи не пошле Свої суди на вибраний народ. Справедливість Бога — це інша сторона Його любові і турботи. Добра вістка, яка звучить зі сторінок книги пророка Михея, полягає в тому, що покарання не є останнім словом Бога. Божі дії у Святому Письмі послідовно йдуть від суду до прощення, від покарання — до благодаті, від страждання — до надії. ^ Заключні вірші книги пророка Михея виражають його хвалу, сповнену надії. Запитання: «Хто Бог інший, як Ти?» перегукується з іменем Михея, яке означає «Хто подібний до Господа?» Це запитання служить нагадуванням про унікальність Бога і стверджує істину про те, що немає нікого подібного до Нього. Чому? Тому що Він — Творець. Все інше — творіння. І, що найважливіше, наш Творець, Бог благодаті і прощення, пройшов через неймовірний досвід, аби спасти нас від неминучої загибелі. Він зробив це як для єврейської нації, так і для всіх нас. Сьогодні, проходячи через важкі обставини й болісні досвіди, ми можемо дивуватися й запитувати, чому Бог допускає це. Часом буває важко щось пояснити. Покладемо ж нашу надію тільки на Господа, Котрий обіцяє кинути наші гріхи в морську глибочінь. Пам’ятаючи про те, що звершив Бог у минулому, ми можемо з надією дивитися в майбутнє. ^ П’ятниця 17 травня Для подальшого вивчення: «Якби Єрусалим зрозумів це й оцінив послане йому з Небес світло, він став би квітучим містом, престолом народів, вільним і сильним могутністю Бога. Біля його воріт ніколи не стояли б озброєні воїни... Перед поглядом Божого Сина постала картина славної долі, яка могла б стати благословенням для Єрусалима, якби він прийняв свого Спасителя. Завдяки Ісусові місто могло б зцілитися від своєї страшної хвороби, звільнитися з рабства і стати наймогутнішою столицею світу... Єрусалим перетворився б на вінець слави усього світу» (Е. Уайт. Христос — надія світу, с. 577). ^ Якщо ви бажаєте краще зрозуміти в сучасному контексті переживання, яких зазнавали Божі пророки, почитайте книгу Еллен Уайт «Нариси життя». Що розповідає ця книга про важку працю і випробування Божих вірних вісників? Досить легко захопитися релігійними формами, традиціями й ритуалами, які самі по собі можуть бути хорошими. Однак що може статися, коли форми і ритуали стають самоціллю замість того, аби вказувати нам, що значить бути щирим послідовником Бога, Котрому ми поклоняємося, використовуючи ці форми? Поміркуйте над тим, що Бог-Творець прийняв на Себе наше людське тіло. Як написав один середньовічний богослов: «Зберігши все, Ким Він був, Христос прийняв на Себе те, ким Він не був», — тобто нашу людську природу. Подумайте, що ця дивовижна істина говорить нам про Божу любов до нас. Чому ця істина повинна наповнювати нас надією, подякою і хвалою незалежно від обставин? ^ Покладаючись на Божу доброту (Книга пророка Авакума) Біблійні тексти для дослідження: Авак. 1:1-17; 2:2-4; Гал. 3:11; Євр. 11:1-13; Авак. 3; Филп. 4:11. ^ Провідна думка: Ми не завжди розуміємо, чому відбуваються трагедії, однак можемо довіряти Богові незалежно від обставин. Після проповіді пастора про те, що Бог завжди присутній з нами під час життєвих переживань, до нього підійшла жінка та зі сльозами на очах запитала: «Пасторе, де був Бог того дня, коли помер мій єдиний син?» Прочитавши на її обличчі глибоке горе, пастор помовчав, а потім відповів: «Бог був там же, де Він був того дня, коли помер Його єдиний Син, щоб спасти нас від вічної смерті». Пророк Авакум, як і ми сьогодні, бачив несправедливість, насильство і зло. Навіть гірше того — здавалося, що Бог не реагує на це все, хоч закликає Авакума довіряти Його обітницям. Пророк не дожив до виконання цих Божих обітниць, та, незважаючи ні на що, навчився довіряти. Його книга починається зі зверненої до Бога скарги, а закінчується однією з найчудовіших пісень Біблії. Як і Авакум, ми повинні з вірою чекати, коли настане час і «пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває». ^ Збентежений пророк Прочитайте Авак. 1. Про що пророк запитує Бога? Хоч його ситуація, звичайно, відрізнялася від наших сьогоднішніх обставин, проте як часто ми також ставимо подібні запитання? Авакум унікальний серед пророків, оскільки не говорив до народу від Імені Бога, натомість говорив Богові про народ. Пророк палко прагне зрозуміти Божі наміри і, дивуючись, запитує: «Доки, Господи?» У Біблії це запитання зазвичай передає плач і стогін людини (Псал. 13:2; Єрем. 12:4). Воно відображає кризову ситуацію, з якої людина шукає вихід. Криза, з якої Авакум шукає вихід, була викликана насильством, яке захлиснуло суспільство. Оригінальне єврейське слово хамас (насильство) шість разів зустрічається в книзі пророка Авакума. Цей термін означає заподіяння як фізичних, так і моральних ран (Бут. 6:11). Будучи пророком, Авакум знає, як Бог любить справедливість і ненавидить утиск, тому він бажає знати, чому Бог не зупинить несправедливість. Усюди він зауважує насильство і беззаконня, здається, що нечестиві подолали праведників. Сильні топчуть справедливість — так було за часів Амоса (Амоса 2:6-8), так часто буває і сьогодні. Відповідь Бога відкриває Його майбутні плани. Господь використає вавилонську армію, щоб покарати народ. Це повідомлення дивує пророка. Він не сподівався, що для покарання Юди Бог скористається такою безжалісною армією. У вірші 8 вавилонська кіннота порівнюється з пантерою, вовком та орлом — трьома хижаками, чиї швидкість і сила позбавляють життя наздогнану жертву. Безжалісна зарозумілість Вавилону не визнає жодної відповідальності, не шукає розкаяння, не пропонує відшкодування. Вона руйнує самі основи створеного життя. Авакумові сказано, що вавилонська армія буде використана як жезл гніву Мого [Божого] (див. Ісаї 10:5). Покарання прийде під час життя Авакума (Авак. 1:5). Уся ця ситуація викликає ще більше запитань щодо Божественної справедливості. ^ Понеділок 20 травня Жити вірою Божа відповідь на запитання Авакума, записана в Авак. 1:2-4, викликає ще складніше запитання: чи може праведний Бог використовувати нечестивих для покарання людей, більш праведних за них самих? Запитання Авакума, записане в 17-му вірші, стосується Божественної справедливості. Авакум був спантеличений не тільки деградацією власного народу, а й неминучістю факту, що його співвітчизників судитиме інший, гірший народ. Пророк добре знав про гріхи Юди, але за будь-якими критеріями його народ, особливо праведні люди, не були такими безбожними, як язичники-вавилоняни. ^ Тексти Авак. 2:2-4 — один з найважливіших біблійних уривків. Вірш 4 особливим чином передає зміст Євангелія. Можна сказати, що головна думка цього вірша послужила основою для початку протестантської реформації. Через віру в Ісуса Христа ми отримуємо Божу праведність; нам зараховується праведність Самого Бога. Його праведність стає нашою. Так відбувається оправдання вірою. Четвертий вірш — це стислий виклад шляху спасіння та біблійного вчення про оправдання вірою. Як письменники Нового Завіту використовували цей вірш? Римл. 1:17; Гал. 3:11; Євр. 10:38. Серед усього сум’яття і запитань про зло, справедливість і спасіння текст Авак. 2:4 зображує разючий контраст між праведними і «надутими». Поведінка кожної з груп визначає її долю: горді попадають, а праведні житимуть вірою. Єврейське слово, перекладене як віра (емуна), має значення: вірність, постійність, надійність. Хоч людина, котра живе вірою, не спасається своїми ділами, її діла свідчать про те, що вона живе вірою. Їі віра виявляється в ділах, і такій людині обіцяне вічне життя. ^ Бо наповнена буде земля (Авак. 2) Божа відповідь на запитання Авакума (Авак. 1:17) записана в другому розділі і продовжується у формі пісні, що висміює гордого гнобителя. Щонайменше п’ять висловів про горе (Авак. 2:6, 9, 12, 15, 19) підтверджують думку про те, що доля Вавилону вирішена. Покарання ворога відповідатиме принципові «око за око, зуб за зуб». Те, що нечестиві роблять зі своїми жертвами, врешті-решт спіткає їх самих. Вони пожнуть те, що посіяли, тому що Бог осміяний бути не може гордими людьми (Гал. 6:7). На відміну від гнобителів, котрих наприкінці судитиме Бог, праведним обіцяне вічне життя в Христі, незважаючи на те, що відбувається з ними в цьому житті. Описуючи вірний останок останнього часу, книга Об’явлення використовує вислів «терпіння святих» (Об’явл. 14:12). Справді, праведники терпляче чекають Божественного втручання, навіть якщо воно настане тільки при Другому приході. ^ Остаточна відповідь Бога на запитання Авакума — це підтвердження Його незмінної присутності. Уповати на присутність Бога й довіряти Його судові всупереч жорстокій реальності — такою є вістка як книги пророка Авакума, так і всього біблійного об’явлення. Пророча віра — це довіра Господу й уповання на Його незмінний характер. «Віра, яка зміцнювала Авакума і всіх святих у ті дні важкого випробування, і нині підтримує Божий народ. У найпохмуріші хвилини життя, за найнебезпечніших обставин християнин може всім серцем звертатися до Джерела світла і сили. Через віру в Бога його надія і мужність з дня на день відновлятимуться» (Е. Уайт. Пророки і царі, с. 386, 387). ^ Пам’ятаючи Божу славу Прочитайте Авак. 3. Що робить Авакум і чому це так важливо, особливо враховуючи складні обставини і непрості запитання, з якими він стикається? Авакум висловлює своє прийняття Божих шляхів у молитві для співу (Авак. 3:19). Усвідомлюючи Божу силу, він просить Господа згадати про Його милості, коли почнуть звершуватися суди. Пророк з благоговінням згадує про великі Божі діла, звершені в минулому, і молиться, аби Він і тепер явив Своє спасіння. Авакум ніби стоїть на межі епох. Свій погляд він спрямовує і в минуле, на події Виходу, і в майбутнє — на день Господній. Він бажає, щоб Бог явив Свою силу в цій ситуації. Гімн з третього розділу поетично розповідає, як Бог звільнив Ізраїль з єгипетського рабства. Події Виходу є прообразом великого Судного дня. Праведники не повинні непокоїтися про Господній день, натомість мають чекати, твердо триматися своєї надії та тішитися цією надією. Цей гімн оспівує силу, славу й величні діяння Бога. Господь постає як Владика всієї землі. Об’явлення Його слави порівнюється із сяйвом сонячного світла (Авак. 3:4). Бог судить жорстокі народи, але водночас несе спасіння Своєму народові на «спасенних Своїх колісницях» (Авак. 3:8). Зовні сила Бога не завжди видима, але людина віри знає: що б не сталося, Він завжди поруч. Авакум закликає нас із надією чекати на Господнє спасіння, коли Він встановить на землі Свою праведність і наповнить світ Своєю славою. Оспівуючи славу Господа, діти Божі надихають одне одного (Ефес. 5:19, 20; Колос. 3:16) роздумувати над Божими діяннями в минулому й очікувати славного майбутнього. Авакум служить прикладом того, як людина може залишатися непохитною, споглядаючи Бога очима віри. Згадайте, як Бог керував вашим життям у минулому. Як це допомагає вам більше довіряти Йому й уповати на Його доброту, незалежно від того, що готує вам майбутнє? Чому важливо завжди дивитися на славне вічне майбутнє, яке чекає нас? ^ Бог — наша сила «Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби, — то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого! Бог Господь — моя сила, і чинить Він ноги мої, як у лані, і водить мене по висотах!» (Авак. 3:17-19). Яку позиція займає пророк? Як нам навчитися так само ставитися до проблем? Див. Филп. 4:11. Заключні слова книги пророка Авакума (Авак. 3:16-19) відображають його відгук на об’явлення сили і доброти Бога. Свіжий погляд на спасенні Божі дії додає Авакумові мужності в той час, як він очікує нападу ворога. Чекаючи Божественного суду над своїм народом, він у глибині душі відчував страх. Адже вторгнення ворога може призвести до спустошення землі, знищення плодів фігових та оливкових дерев (які так високо цінуються в Палестині) разом з такими ж необхідними виноградниками, злаками, а також дрібною і великою рогатою худобою. Але віра пророка залишається непохитною, бо він споглядає живого Господа. Спираючись на досвіди минулого, Авакум упевнений в абсолютній вірності Бога. Тому він довірив себе Божественним намірам (Авак. 3:16-19). Незважаючи на всі несприятливі обставини, пророк сповнений рішучості покласти свою надію на Господа та Його доброту, якою б безнадійною не здавалася ситуація. Авакум з вірністю очікує спасіння, хоч і не бачить жодних його ознак. За допомогою діалогу, докорів та гімну хвали цей пророк навчив вірних усіх віків розвивати в собі більш глибоку, живу віру в Спасителя. Особистим прикладом він надихає праведних розмовляти з Богом, перевіряти свою вірність Йому у важкі часи, покладати надію на Господа і славити Його. Свою книгу Авакум завершує чудово висловленою позицією віри: незважаючи на життєві труднощі, людина може знайти радість і силу в Богові. Вістка, що лежить в основі його книги, вказує на необхідність терпляче чекати Божого спасіння під час пригноблення, якому не видно кінця (див. Пл. Єрем. 3:26). Тема очікування Господа домінує в книзі Авакума. Наскільки ж актуальною ця тема має бути для нас, адвентистів сьомого дня, адже сама назва нашої Церкви відображає віру в Прихід Ісуса! ^ Для подальшого вивчення: Прочитайте наведені нижче цитати й обговоріть, як вони допомагають нам краще розуміти вістки пророка Авакума. «На запитання Авакума є відповідь. Вона виражена не в словах, а в подіях. Божа відповідь прийде, прийде неодмінно; «Якщо б протягнулось, чекай ти його». Справді, важко витримати цей час, праведника жахає те, що він бачить. На це дано чудову відповідь: «А праведний житиме вірою своєю». Саме це є відповіддю, але знову ж — вона дана не в термінах мислення, а в термінах буття. Пророча віра — це довіра до Того, у присутності Котрого спокій — це форма розуміння» (Abraham J. Heschel. The Prophets, с. 143). «Ми маємо плекати і розвивати віру, про яку свідчили пророки й апостоли, — віру, котра покладається на обітниці Бога і чекає визволення визначеного Ним часу й накресленим Його Провидінням шляхом. Найвірніше пророче слово остаточно виконається в час славного Приходу нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа — Царя царів і Пана панів. Чекання може видаватися надто довгим; душа може бути пригніченою і розчарованою; чимало з наших довірених друзів можуть упасти на земній дорозі, але разом з пророком, який намагався підбадьорити Юду в час небувалого відступництва, давайте впевнено скажемо: Господь у своїм храмі святім, — мовчи перед Ним, уся земле! (Авак. 2:20)» (Е. Уайт. Пророки і царі, с. 387, 388). |
Похожие:
 | Господа, прошу не задерживаться, отец Никандр уже прибыл. Господа, прошу не задерживаться, отец Никандр… — Худощавый, болезненно... | | Уважаемые господа! Вы воспользовались услугами компании coral travel, представляющей на рынке качественные туристские услуги. Постараемся... |
| Уважаемые господа! Вы воспользовались услугами компании coral travel, представляющей на рынке качественные туристские услуги. Постараемся... | | Уважаемые господа! Вы воспользовались услугами компании coral travel, представляющей на рынке качественные туристские услуги. Постараемся... |
| Вечность длится невероятно долго. Убедитесь в том, что вы будете проводить ее на небесах | | Выбор, который вы делаете сегодня, определяет жизнь, которую вы будете жить завтра |
| | Введение 2 хбв. Писание, которое написал Санатана Госвами по просьбе господа Чайтаньи | |
| Самонаблюдение очень трудно. Чем больше вы будете стараться, тем яснее это увидите | | Какой тип графического изображения вы будете использовать при редактировании цифровой фотографии? |